Війна з вітряками театру Гаврюшенко

Виставу «Дон Кіхот» за п’єсою Михайла Булгакова шостого травня на сцені МПК «Текстильник» знову покажуть учасники Народного молодіжного театру під керівництвом Атталії Гаврюшенко. Роль вічного борця з вітряками знову виконає відомий фотограф та актор Єдуард Хитрий.

Виставу «Дон Кіхот» за п’єсою Михайла Булгакова шостого травня на сцені МПК «Текстильник» знову покажуть учасники Народного молодіжного театру під керівництвом Атталії Гаврюшенко. Роль вічного борця з вітряками знову виконає відомий фотограф та актор Єдуард Хитрий.

Ми вже неодноразово писали про театр пані Гаврюшенко. Незважаючи на статус аматорського, це неординарний і дуже цікавий колектив, що вже тридцять п’ять років професійно ставить досить складні п’єси, однією з яких і є трагікомедія «Дон Кіхот». Але є проблема, яка заважає театру збирати на своїх виставах повні зали. Про театр, який працює в «Текстильнику», в місті майже ніхто не знає. Акторам театру, котрі мають і без того багато справ вдома та на основній роботі, на рекламу ані часу, ані коштів не залишається. Люди, готові вкладати гроші у мистецтво, теж на дорозі не валяються. Символічно, що театр буде грати «Дон Кіхота», адже намагання акторів повернути людей до театру нагадує війну з вітряками. Але нагадувати про себе потрібно завжди. Тому, аби хоч трохи розповісти про себе, актори зібралися цього тижня в «Світлиці» обласної наукової бібліотеки на творчу зустріч.

— Завдяки молодіжному театру не втрачається інтерес людей до драматичного мистецтва, — поділилася своїми думками Атталія Гаврюшенко. — Ані кінематограф, ані телебачення не можуть дати такої атмосфери живих емоцій та спілкування, як театр. На жаль, глядач зараз більше полюбляє веселі комедії. Але ж сказати ними те, що можна сказати складною психологічною драмою, не можна. Чому ми зараз почали працювати над «Дон Кіхотом»? Мені здається, зараз у суспільстві є великий дефіцит добра. А Дон Кіхот — це людина, яка не лише не сприймає зло. Вона не може жити, усвідомлюючи, що зло існує.

Актори театру кажуть, що, як такої, колективної атмосфери не існує. Є велика родина, що складається майже з сорока людей. У родини є своя мама. Пані Гаврюшенко зізналася, що грати у виставах їй важко, бо вона в залі завжди переймається за своїх дітей, а на сцені переживати буде взагалі складно. Зате гра молодіжного театру діє на пані Атталію як бальзам, оскільки всі хвороби на той момент забуваються. Головний режисер театру називає своїх акторів фанатами, які вкладають свою душу, віддають свій час і свої емоції виставам. А ті, в свою чергу, вважають, що співпраця акторів і режисера зараз у молодіжному театрі є ледь не ідеальним варіантом для подібних театрів.

На творчому вечорі «гаврюшенківці» зіграли дві мініатюри з творів українських авторів і співали пісні, чим глядачі, яких теж було не багато, залишилися задоволені.

P.S. Шкода, що у нас ще не вміють заробляти гроші на талановитих людях.