«Клеванський БАМ»,

За чотири місяці на території Клеванського госпіталю виросло село. Кожен будиночок обладнаний телефонним зв’язком, меблями, телевізором, газом. Цілодобово гаряча вода і опалення завдяки обладнаним новітнім німецьким системам. І все це, як стверджують творці цього дива, не коштувало ні копійки для бюджету.

Вже на під’їзді до Клеваня переживаєш тривожне відчуття. По-перше, підозру в кожного спраглого за нормальною дорогою рівнянина викликає новеньке гранітне дорожнє покриття (у «зручності» граніту змогли переконатися вже багато автолюбителів, про що красномовно свідчать уламки лобового скла обабіч траси). По-друге, давно не доводилося спостерігати за численними юрбами людей, які натхненно фарбують, білять і підмітають. Ось полохливо під командуванням класного керівника промайнула зграя школярів з віниками і зупинилася на «бойовій позиції» серед дороги. За хвилину з-під віників здійнялася курява. Закрадається сумнів — щось тут не те.

— Що це у вас, суботник, хлопці? — підходжу до робітників, судячи по «робах», комунгоспу.

— А в нас вже два місяці суботник.

— А що, свято яке?

— Так відомо яке, — і додають, щиро здивовані необізнаністю заїжджого гостя: — Президент до нас приїздить.

Не хотілося розчаровувати клеванців — вже тоді було відомо, що Леонід Кучма, скоріше за все, на Рівенщину до Дня Перемоги не завітає. Однак, навіть знаючи про це, ентузіазм у працівників на «будові століття» на території Клеванського госпіталю, здається, не зникав. Серед робітників — студенти «водника» та педагогічного університету, військові, особливо багато лісників. Усюди «кипить» робота, час від часу потрапляєш комусь поперек дороги, за що отримуєш порцію добірної незлобивої матірної лайки, — зрозуміло ж бо: йде будівництво, як без цього?

— Зараз до впорядкування прилеглої території залучені фахівці з 10 держлісгоспів України, — розповів головний лісничий ДЛГО «Рівнеліс» Микола Крук. — Кожне обласне об’єднання «отримало» під свою відповідальність територію навколо кількох будиночків.

Щодня на будівництво привозять 50 КамАЗів торфу, лісники та залучені до облагородження території у сім з половиною гектарів захисники Вітчизни зі студентами його розрівнюють, вкопують саджанці, розбивають алейки.

— Ми привезли молоденькі ялинки, тую, альтанку, — говорить провідний інженер Черкаського лісгоспу Анатолій Левицький.

Черкащани, щоправда, не знають, чи будуть у щойно зведених будиночках жити їх ветерани. Скоріше всього, ні, однак вирішили вони теж допомогти рівенським лісникам. Тим більше, що у середу очікували на голову Державного комітету лісового господарства Миколу Колісніченка.

Військові, які поодаль від начальства самотньо курили цигарки, розповіли про те, що вони на будівництві вже другий місяць, а взагалі у вільний від носіння піску та мурування цегли час захищають мир і спокій громадян України, несучи строкову службу у військах МНС. Минулого року вони теж тут були — тоді ремонтували один з госпітальних корпусів. Так що впевнені сердешні солдатики, що будівництво у Клевані, здається, не припиниться ніколи — ні з приїздом Президента, ні ще з якоїсь оказії.

З віниками і лопатами у вихідні дні можна було побачити і медперсонал госпіталю, включаючи лікарів. Керівництво госпіталю і саме не сподівалося на такий вияв «ентузіазму», але, незважаючи на городні справи та п’ять поспіль суботників, лікарі не забувають і про свої прямі обов’язки.

— Госпіталь на 220 ліжок працює безперервно, незважаючи на будівництво, — сказав начальник Клеванського госпіталю для ветеранів війни Григорій Слива.— Щорічно ми проводимо курс лікування для 4-х тисяч ветеранів з усієї області.

Середній вік пацієнтів пана Григорія — 76 років, начальник госпіталю пам’ятає ще недавні часи, коли йому доводилося буквально випрошувати у спонсорів хліб для ветеранів. Але тепер, на думку лікаря, держава нарешті повернулася до потреб його пацієнтів — свідченням цього є вже дворічне 100-відсоткове фінансування його закладу обласним управлінням охорони здоров’я.

Зараз ветерани навіть потай сушать сухарі в госпіталі, щоб повезти додому — в рідних стінах їх не завжди очікує шматок хліба.

— Те, що на базі госпіталю будується ветеранське село, вважаю цілком вдалим рішенням, -продовжує Григорій Слива.— Інколи доводиться стикатися з тим, що за хворим, який пролежав у госпіталі три місяці, не приїздять рідні. Просто кидають напризволяще. Деякі ветерани, особливо у холодну пору року, просяться до нас перезимувати. Тепер такі питання ми зможемо вирішити. Крім того, для ветеранів буде окрема поліклініка і денний стаціонар — пішов пацієнт у лікарню, процедури пройшов і повернувся до себе «додому».

Причому працюють чиновники з надривом. Начальник обласного управління капітального будівництва Олександр Вижевський, відомство якого є генеральним замовником робіт, вже два місяці, по суті, живе на будівництві. «Ви годуйте мені його, а то вмре», — якось дав вказівку начальнику госпіталю Микола Сорока. Голову облдержадміністрації взагалі вважають ідейним натхненником будівництва. Після Коляд він зібрав обласних керівників і вперше розповів про свою ідею ветеранського села. «Ветерани у свій час зробили для нас все, що могли. Тепер щось зробити повинні ми. Це буде символ синівської турботи про батьків», — сказав Сорока, і його слова прозвучали як наказ для початку бурхливої діяльності. Перший заступник Сороки Василь Берташ також з’являється на території госпіталю переважно у робочій формі, щодня серед чотирьохсот працівників будівництва майорять яскраві й не дуже краватки начальства різного калібру.

Керівники «будівництва століття», якого ще називають «клеванським БАМом», не сприймають будь-які закиди стосовно недотримання технології. Фундамент будинків поставили на півтораметрові палі, використовують тільки найкращі будматеріали, так що стоятиме ветеранське село, сподіваються, ще довго.

— Не думаю, що все це робиться тільки для звіту чи оглядин Президента, — переконаний начальник госпіталю.— Можуть також по-різному ставитися до методів, якими ведеться будівництво. Але скажу тим, хто так говорить, одне — ветеранські будиночки стоять, ось вони, за вікном, користь від них буде. Колись, коли ми зводили операційну, мені теж закидали, мовляв, там буде лікуватися все обласне начальство. Тепер дивіться — за рік ми прооперували 400 чоловік, усіх похилого віку, усіх незахищених категорій. Я документально можу це довести.

Всього в області нараховується 8,5 тисячі учасників бойових дій Великої Вітчизняної війни при загальнообліковій чисельності ветеранів 66 тисяч. Це тому, що зараз законодавством прирівняні до статусу ветерана і учасники війни, тобто практично всі, хто перебував на окупованій території чи працював у тилу. Так що зрозуміло, що ветеранське село із 41 будиночка на 110 мешканців не вирішить усіх питань.

Навіть якби Президент і відвідав Рівенщину, в госпіталь його б не повезли — не вистачало ще двох-трьох днів до «повної» краси. А тут ще оказія: подібна ветеранська рекреація — перша в Україні, а тому сьогодні ніхто достеменно не знає, якому відомству воно буде належати — управлінню охорони здоров’я чи соцзахисту.

— Наші жителі з радістю сприйняли новину про будівництво у госпіталі ветеранського села, — розповідає секретар Клеванської селищної ради Галина Лекай.— Адже це нові робочі місця. Вже в сільраду звертаються люди, хочуть на роботу, але ми поки не знаємо, до кого їх направляти — чи в соцзахист, чи в охорону здоров’я.

А те, що проводиться опорядження селища, — так це не показуха, вважає пані Галина, просто клеванці готуються до відзначення 890-річчя. Хоча повідомлення про імовірний приїзд Президента і стимулювало до ударної праці. Частіше б до нас ті президенти приїздили, може, тоді навчилися б порядок у себе тримати, — пошепки та напівжартома сказали у сільраді.

…На ослінчику спостерігали за будівельною метушнею пацієнти госпіталю. Сивочолий ветеран на запитання, що він думає про ці котеджі, посміхнувся якось дивно і відвів погляд:

— Скільки ще нам залишилось…