Комунальне підприємство «з душком»

Міська влада Рівного, схоже, недалека від того, щоб узяти в комунальну власність обласне бюро судово-медичної експертизи (СМЕ), в народі — просто морг, що на вулиці Матросова. І все тому, що нестерпний трупний сморід, який щороку з настанням літа поширюється навколо закладу, цього разу досяг і чутливих органів міського голови Віктора Чайки. Якщо не в прямому, то в переносному значенні. Можливо, тільки таке рішення дозволило б, нарешті, якщо не позбутися неприємного «аромату», то хоча б розірвати замкнене коло бюрократичних тупиків.

Незважаючи на той факт, що за своїм прямим призначенням — проведенням експертиз — СМЕ підпорядковується головному судмедексперту Міністерства охорони здоров’я, а господарську діяльність здійснює за рахунок обласного управління охорони здоров’я, Віктор Чайка власноруч взявся за вирішення проблем бюро. Він пообіцяв посприяти з пошуком коштів на придбання нової холодильної камери і на ремонт приміщення моргу. Та найголовніше, завдяки участі міського голови дев’ять покійників, які лежали в морзі ще з березня і сморід від яких з кожним днем все сильніше дошкуляв добропорядним рівнянам, нарешті зазнали спочинку на кладовищі. Але й на цьому Віктор Чайка не зупинився, а, з властивою йому енергійністю, спробував вирішити цю проблему раз і назавжди. Була проведена нарада за участю всіх потенційних винуватців трупного смороду, керівників рівенської міліції й прокуратури, санепідемстанції, моргу, спецкомбінату комунально-побутового обслуговування населення. Вимагалося від них одне: визначитися, хто, що і як має виконувати, щоб покійники, яких нікому хоронити, перебували у морзі не довше десяти днів. І хоч учасники наради на цьому і зійшлися, сумнівно, що відтепер все буде саме так. Сумнівно, що й надалі трупи неопізнаних волоцюг та одиноких рівнян не розкладатимуться місяцями у морзі та не вкриватимуться суцільним шаром хробаків. Насторожує той факт, що винуватців вищенаведеного зволікання захоронення бездомних так і не знайшлося. Як завше, кожен із причетних, в тій чи іншій мірі, до спровадження трупів у могилу доводить, що не з його вини вони місяцями гниють у центрі Рівного.

Якби людина знала, скільки формальностей очікує на її усопше тіло з боку всюдисущих відповідальних осіб, то воліла би не вмирати. Щоб хоча б клопоту своєю смертю не додавати зайнятим і поважним персонам. Проте людина не вічна, а якщо вона ще й одинока чи забута усіма родичами, то знайти вічний спокій у землі без попереднього часткового розкладання, виходить, їй не судилося.

Так, міська влада стверджує, що вона… справно перераховує гроші на захоронення бездомних і одиноких рівнян спецкомбінату комунально-побутового обслуговування населення. Спецкомбінат запевняє, що із захороненням не зволікає, але може забирати трупи з моргу лише тоді, коли їх там… документально оформлять. Вправно відбиває від себе претензії й начальник бюро судмедекспертизи Едуард Шараєв. Він визнає, що документальне оформлення трупів насправді інколи займає чимало часу, але лише через… правоохоронців. Оскільки, за новими вимогами, СМЕ може відправити трупи на захоронення лише після дозволу міліції, коли йдеться про трупи одиноких рівнян або тих, від поховання яких відмовилися рідні та близькі, й прокуратури — коли трупи неопізнані. І нарешті, коло взаємних звинувачень остаточно завершує прокурор Рівного Віталій Войтюк:

— Наш дозвіл на захоронення аж ніяк не займає багато часу і є дрібною формальністю. Йдеться не про те, що ми дозволяємо чи не дозволяємо захоронення як саме по собі, — переконує пан Віталій. — Підпис прокуратури на супровідних документах покійника необхідний лише для того, щоб слугувати підставою на списання коштів, які будуть затрачені на його поховання.

Жаль, покійники — контингент специфічний. Нікому за них слово перед владою або ж перед депутатами замовити. Тим більше, коли небіжчики неідентифіковані — так би мовити, без паспорта. Ось так і вештається їх незаспокоєна душа між тим і цим світом, спостерігаючи за злощасними пригодами свого тлінного тіла, яке розповсюджує смертний сморід навколо. А може, знайшовся б якийсь добродій у Рівнераді та зініціював проект рішення «Про передачу моргу в комунальну власність міста з підпорядкування обласної територіальної громади»? Прийняли б натхненно таку постанову, призначили б відповідального в місті по трупах (щоб у разі чого питати було з кого) і, на одному диханні, назвали б новоутворене комунальне підприємство «з душком» якось звучно і красиво. «Рівнеморг», наприклад. А що? Після перейменувань міськради — у Рівнераду, а облводоканалу— у Рівневоду, цілком послідовний крок.