Чи стане Іванко «італійцем»?

«Щойно сину виповнилось два роки, як ми з чоловіком розлучились. Спершу він десь з рік надсилав аліменти, а потім перестав, жити стало скрутно. Сина Іванка я залишила мамі й поїхала працювати в Італію. Знайшовся чоловік, який мене покохав, запропонував одружитись. Він — італієць, сказав, що мій син буде йому рідним.

«Щойно сину виповнилось два роки, як ми з чоловіком розлучились. Спершу він десь з рік надсилав аліменти, а потім перестав, жити стало скрутно. Сина Іванка я залишила мамі й поїхала працювати в Італію. Знайшовся чоловік, який мене покохав, запропонував одружитись. Він — італієць, сказав, що мій син буде йому рідним. Я назавжди залишаюсь в Італії, проте колишній чоловік сказав, що сина зі мною туди не відпустить. Пане адвокате, чи має він таке право? У Віктора є нова сім’я, народилась нещодавно донька. Може, йому ліпше запропонувати «відкупні» — якусь тисячу-другу доларів?».

Марія Д., Володимирецький район.


Лист ми попросили прокоментувати адвоката Олександра Бражнікова.

— Батько і мати мають рівні права та обов’язки щодо своїх дітей — написано в законі. Це означає, що батьки користуються рівними правами і несуть рівні обов’язки щодо своїх дітей, в тому числі й у випадках, коли шлюб між ними розірвано. Виконуючи цю вимогу закону, міграційна служба вимагає при виїзді за кордон дитини у супроводі одного з подружжя письмового дозволу на це від іншого. Часто відсутність такої згоди стає перешкодою для еміграції, а нерідко і суттєвою проблемою для бажаючих виїхати з країни.

Добре, якщо пан Віктор спокуситься на запропоновані долари, тоді слід буде в обмін на них оформити від його імені відповідного змісту заяву, підпис в якій посвідчити нотаріально. Складніше, коли конфлікт з різних причин владнати не вдається, що робити в таких випадках?

Кодекс про шлюб і сім’ю гласить: «Якщо батьки не проживають разом, то від їх згоди залежить, при кому повинні проживати неповнолітні діти. При відсутності згоди між батьками спір вирішується судом, виходячи з інтересів дітей і з урахуванням їх бажання». Хочу підкреслити, що саме інтереси дітей буде відстоювати суд, з’ясовуючи можливості їх нормального розвитку та виховання. При цьому, якщо дитина досягла десяти років, суд повинен з’ясувати у неї, при кому з батьків вона бажає залишитися.

В ситуації, до якої потрапила пані Марія, мова про бажання батька взяти дитину на виховання, мабуть, не йде, він, вочевидь, хотів би відділити свої права на дитину від обов’язків з її виховання і лише при нагоді диктувати свої умови, не дбаючи про сина взагалі. В такому випадку матері варто подумати над можливістю позбавлення незговірливого Віктора батьківських прав. Таке рішення суд може прийняти у випадку, якщо буде встановлено, що він ухиляється від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини. За наявності такого рішення суду нічиєї згоди на виїзд дитини за кордон у супроводі матері потребуватися не буде.